баннер.jpg 
НОВАЯ КОЛЛЕКЦИЯ


ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У СВІТЛІ СУЧАСНИХ РЕФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Найко А. В.

Проблема залучення інвестицій до економіки України на даний момент вирішується в умовах світової економічної кризи, коли попит на інвестиції значно перевищує їх пропозицію, а при практично повній відсутності власних засобів дедалі гостріше постає питання нестачі інвестиційних ресурсів для розвитку провідних ланок економіки. Україна має досить негативний інвестиційний імідж, обумовлений політичними факторами, тому непомітним залишається те, що держава за останні роки зробила відчутні кроки в напрямку інтеграції в світову економіку: стала членом Світової Організації Торгівлі, веде переговори щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС. За висновками експертів, уповільнення світової економіки, нестабільна ситуація на фінансових ринках, девольвація гривні та проголошення великої кількості реформ у 2010 році, але невпровадження їх на практиці, зумовили особливо різке падіння індексу інвестиційної привабливості України у IV кварталі 2011 року.

Існує велика кількість обгрунтованих причин, через які Україну розглядають за кордоном як зону підвищеного ризику для довгострокових інвестицій. Серед причин: нестабільність політичного курсу та законодавства, відсутність надійних гарантій захисту від їх змін для іноземних інвесторів, надмірне втручання держави в економічну діяльність, корумпованість державного апарату. Крім того, бюрократизація та зарегульованість створення та ведення бізнесу створює адміністративний тиск на бізнес. Необхідне звуження повноважень і зменшення кількості контролюючих органів у сфері господарської діяльності, зменшення часових і фінансових витрат на дозвільні процедури (що особливо стосується дозвільних процедур у будівництві, відведенні землі, використанні природних ресурсів), спрощення доступу до інформації шляхом створення сайтів у дозвільних центрах та спеціалізованої структури в органах державної влади, яка б надавала безкоштовні консультації щодо механізму проходження дозвільних процедур.

Однією з найбільших проблем є нерозвиненість ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу в Україні. Необхідно покращити роботу фондових бірж, комерційних банків, страхових компаній, інвестиційних компаній і фондів; утворити Український банк реконструкції та розвитку та національну страхову компанію по страхуванню ризиків вітчизняних та іноземних інвесторів. Крім того, країна програє своїм конкурентам на ринку інвестицій за рівнем податкового навантаження, нестабільністю податкового законодавства. Надмірна кількість податкових платежів та необґрунтованих штрафів, проблеми з відшкодуванням ПДВ, значна кількість податкових перевірок — це не повний перелік проблем податкового законодавства, що мають бути вирішені найближчим часом. Серед інших проблем, які девальвують інвестиційну привабливість держави, визначають такі як слабкість і політична заангажованість судової системи та нестабільність банківської системи, оскільки через втрату довіри іноземних кредиторів та населення, на даний час, мізерними є кредитування юридичних та фізичних осіб банками, та обсяг депозитів, які знаходяться на рахунках українських банків. Окрім вищезазначеного, повільні темпи приватизації, високий рівень темпу інфляції та неконвертованість національної валюти не дозволяють України залучити необхідний обсяг інвестицій для розвитку економіки.

Однак, не слід забувати, що на противагу несприятливим факторам, Україна володіє низкою стратегічних переваг, які за умови проведення ефективної економічної та правової політики можуть зробити її однією з найбільш конкурентоспроможних країн регіону. Серед них: низький курс національної валюти; значний природно-ресурсний потенціал; високий рівень промислового виробництва, стратегічно вигідне географічне розташування, що обумовлює величезний експортний і транзитний потенціал держави, наявність готових незадіяних виробничих потужностей, недооціненність активів через відсутність розвинутого фондового ринку, який би показав об'єктивну вартість бізнесу, кваліфіковані і відносно дешеві трудові ресурси, об'ємний внутрішній ринок, тощо.

Законодавство, яке регулює питання іноземних інвестицій в Україну, досить часто мінялось, до того ж, за оцінками експертів, воно є несприятливим для іноземних інвесторів, які не мають практично ані податкових, ані інших пільг порівняно із вітчизняними інвесторами. Базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 року № 93/96-ВР, яким встановлено порядок і умови здійснення іноземного інвестування, права іноземних інвесторів та гарантії захисту цих прав. Важливою умовою збереження цих гарантій є норма ст. 8 вказаного Закону, згідно з якою якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися зазначені гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом більше ніж 10 років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.

Великі надї покладаються на інвестиційну реформу 2011 року, реалізація якої була покладена на Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України. Основними принципами запроваджуваними реформою є проектне управління, персональна відповідальність, пріоритет інвестиційних коштів над бюджетними, проектний менеджмент в державному управлінні, використання державних гарантій для забезпечення стратегічних напрямків розвитку економіки. Передбачається, що її результатом стане радикальне покращення інвестиційного клімату та формування системи інвестиційних пропозицій, що відповідають міжнародним стандартам.

Як висновок зазначимо, що відкритість економіки країни до інвестиційних потоків стає домінуючою тенденцією у формуванні сучасних світогосподарських зв'язків і сприяє прискоренню інтеграційних процесів. Велика кількість заходів, що є необхідними для залучення іноземних інвестицій, передбачаються інвестиційною реформою, а отже можна сподіватися на поліпшення ситуації у деяких аспектах найближчим часом. Однак, нажаль, досвід минулих років свідчить про складнощі, а іноді навіть безрезультативність запровадження змін в нашій державі, що в результаті залишаються лише на папері. Крім того, запропонована концепція реформи носить інструментальний характер і не передбачає рішень у сфері реалізації інших інституційних реформ, у тому числі податкової, судової, пенсійної, земельної, регуляторної, які є безперечно бажаними для країни.